Уперше зроблено спробу комплексного дослідження монархічної ідеології в Україні в 1900 - 1914 рр. та проаналізовано процес її створення та розвитку. Розкрито роль газети "Киевлянин" у політичному житті України як одного із форпостів російського монархізму. Установлено характер відносин газети з виданнями, що належали до різних політичних течій. Визначено роль і місце "Киевлянина" в висвітленні, трактуванні та формуванні громадської думки в "справі Бейліса".

Розкрито особливості зародження, розвитку, трансформації радянського патріотизму як унікального соціально-духовного явища та соціокультурного феномена в роки Великої Вітчизняної війни крізь призму історичних діалектичних протиріч. Грунтовно проаналізовано витоки радянського патріотизму у Великій Вітчизняній війні, його роль у системі воєнного виховання в лавах Робітничо-Селянської Червоної Армії. Акцентовано на значенні радянського патріотизму в проведенні заходів евакуації населення, підприємств народного господарства України та організації відновлення роботи об'єктів промисловості на сході СРСР та визволених українських землях. Розкрито роль і місце радянського патріотизму в антифашистському русі опору на окупованих територіях у 1941 - 1944 рр. Охарактеризовано організаторську, ідеологічну та духовну складові патріотизму радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни.

Вивчено надскладний соціокультурний феномен та суперечливе соціально-духовне явище радянського патріотизму як сукупність діалектичних історичних протиріч у роки Великої Вітчизняної війни під час нелінійного характеру його розвитку на прикладах української історії 1941 - 1945 рр. Проаналізовано форми виявів радянського патріотизму в різних сферах життя радянського суспільства. Охарактеризовано філософські, політологічні та соціологічні аспекти виникнення та функціонування радянського патріотизму. Розглянуто особливості становлення системи патріотичного виховання напередодні та в роки Великої Вітчизняної війни. Досліджено специфіку формування патріотичної ідеології радянського патріотизму в міжвоєнний період, розглянуто діяльність основних політичних і соціальних інститутів держави та суспільства, а також заходи з патріотичного виховання в лавах робітничо-селянської червоної армії за мобілізації та евакуації промисловості та партизанському, підпільничому русі. Висвітлено процеси трансформації патріотичної ідеології під час війни з ортодоксально-революційних до національно-державних констант. Відображено еволюцію відношення державно-партійних органів до релігійних інституцій від карально-терористичних методів до утилітарно-практичного використання з одночасною тимчасовою лібералізацією державно-церковних відносин. Висвітлено характерні риси та закономірності процесів розвитку та трансформації ідеології радянського патріотизму в роки Великої Вітчизняної війни.

Уделено внимание генезису, классификации ключевых понятий патриотизма и национализма как систем духовных ценностей. Изучена природа универсальной категории "националистическое" как базовой основы национализма. Охарактеризовано модель советского патриотизма в контексте системы диалектических противоречий. Выявлены источники исторически сложившегося феномена украинского национализма в его историческом развитии. Исследована сущность и содержание радикального украинского национализма. Проанализирована историографическая база изучения роли и места УПА в историческом процессе XX ст.

Определено содержание понятий террора и терроризма, политического террора и политического терроризма. Проанализированы и классифицированы виды политического террора и терроризма в изучаемый исторический период. Исследованы причины и факторы эскалации политического террора и политического терроризма в первое десятилетие XX в. Охарактеризованы механизм включения феномена терроризма в отечественную культуру начала XX в., укоренения его в общественном сознании на уровне ментальности. Предложена собственная периодизация политического терроризма партий революционного и контрреволюционного лагерей, еврейских и украинских политических партий и движений. Осуществлен анализ основных типов и форм проявления политического террора и терроризма на основе обобщения многочисленных террористических актов, которые планировались и реализовывались в процессе политической борьбы государственными институтами Российской империи, партиями революционного лагеря, монархистами и провокаторами, национальными партиями, движениями в 1900 - 1914 гг. на территории Украины.

Проаналізовано особливості співвідношення патріотизму та націоналізму через категоріальний апарат "національного", "націоналістичного", "інтернаціонального" за допомогою комплексу методологічних підходів філософських теорій модерну й постмодерну. За використання методологічного принципу цільового детермінізму визначено співвідношення категорій "етнос", "нація", "народність". Запропоновано власну інтерпретацію інтегральних категорій "національне", "націоналістичне", "інтернаціональне". Розкрито сучасний стан патріотизму за умов надзвичайної політизації українського суспільства. Окреслено шляхи розв'язання проблеми побудови новітньої моделі українського патріотизму.

Зроблено спробу розкрити загальну суть ідеології фашизму, її модифікації у програмних документах російського фашизму через аналіз провідних виявів організаційної та аіітаційно-пропаіандистської діяльності Всеросійської фашистської партії, теоретичних праць основоположника й ідейного натхненника російських фашистів К. Родзаєвського, а також їх реанімацію в реваншистсько-мілітаристських світоглядних настановах радикальних форм концепту "російського світу" та новітніх російських політичних формувань екстремістського спрямування. Виокремлено загальні принципи, на основі яких побудовано програми сучасного російського фашизму.

Розкрито загальну суть ідеології консерватизму, а також її національних моделей - російської, польської та української, що виокремилися в межах підросійської України на початку XX ст. Для кожної з моделей виділено притаманні їй фундаментальні принципи і специфічні особливості. Здійснено їх порівняльний аналіз та з'ясовано можливі взаємовпливи.

Мета дослідження - проаналізувати й узагальнити погляди представників російської консервативної та ліберальної думки у другій половині XIX - на початку XX ст. на становище польського етносу в Російській імперії й можливі шляхи розв'язання проблемного "польського питання". Методологія грунтується на принципах історизму, об'єктивності, усебічності, детермінізму, наступності, системності. Для досягнення поставленої мети здійснено комплексне використання різноманітних дослідницьких методів як загальнонаукових (логічного аналізу, синтезу, узагальнення), так і спеціально-історичних (історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-ситуаційного, термінологічного аналізу). На основі широкого кола джерел схарактеризовано візію найбільш репрезентативних представників російського політикуму консервативного та ліберального напрямів на "польське питання" та обгрунтовано фактичну неможливість його розв'язання в конкретних історичних умовах. Висновки: російсько-польські відносини існували у замкненій системі нерозв'язного комплексу політичних, соціальних, етнічних і національних суперечностей. Політика державного терору щодо поляків із боку царату викликала зворотну хвилю національно-визвольного руху, під час пікових виявів якого також подекуди виявлялися елементи тероризму. Більшість російських консерваторів стояли на позиціях державного націоналізму, ідеологічну форму якого в її консервативній моделі може бути визначено як поєднання ідейного монархізму, великодержавного шовінізму та реакційного консерватизму. Виразне акцентування уваги консерваторів на переважанні культурно-духовних цінностей російського народу об'єктивно наповнювало консервативну модель націоналістичним змістом. Пріоритетним напрямом визначалася "боротьба з інородницьким засиллям" (насамперед з єврейським) і сепаратизмом "окраїн" (передусім польським національно-визвольним рухом) адміністративно-розпорядчими, соціально-культурними та економічними методами. Ліберали трактували національні рухи як потенційного союзника в боротьбі з самодержавно-бюрократичним ладом, одночасно виступаючи за збереження єдиного політичного простору. Причину загострення "польського питання" вони вбачали в політичному терорі царату. На їх думку, зруйнування самодержавного ладу та децентралізація сприяли б національному примиренню.

Здійснено аналіз розвитку і трансформації структур морально-психологічного забезпечення російської армії на етапі безпосередньої підготовки до повномасштабного збройного вторгнення в Україну. Мета статті - висвітлити загальні тенденції та особливості структурних змін інституцій морально-психологічного забезпечення збройних сил РФ і змістовне наповнення їх діяльності у 2013 - 2022 рр. Методологія дослідження спирається на принципи об'єктивності й історизму, що передбачають вивчення окремих явищ і процесів в їх розвитку і тісному зв'язку з системою відповідних суспільно-політичних відносин. Наукова новизна. Вперше в історіографії проведено дослідження процесів реформування структур виховної роботи сучасної російської армії, а також здійснено оцінку ефективності результатів їх діяльності в період безпосередньої підготовки до відкритої війни з Україною. Стверджено, що перманентний характер реформ здебільшого призводив до розбалансування системи військового виховання та створення концепцій, які базувалися переважно на напрацюваннях радянських політорганів. Водночас свідомо ігнорувалося впровадження новітніх елементів морально-психологічного забезпечення за досвідом провідних держав світу. Процесами виховання у ЗС РФ у цей час керували переважно представники командної ланки управління зі своєрідним баченням завдань морально-психологічного забезпечення. Це спричиняло консервацію та застій виховного процесу на основі суміші радянської концепції Другої світової війни з примітивно-фундаменталістською інтерпретацією канонів православ'я. Апробація у процесі виховання особового складу ідеології рашизму дозволила сформувати чисельний прошарок адептів нового світогляду. Провал першого етапу так званої "спецоперації" дозволяє зробити попередні висновки щодо вкрай низького рівня результативності роботи органів військового управління російської армії та інших силових структур із морально-психологічного забезпечення готовності особового складу виконувати бойові завдання за призначенням.